тлумачення п.6 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження»

Автор K_Vidomenko, 26 Январь 2014, 20:57:49

« предыдущая тема - следующая тема »

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Вниз

K_Vidomenko

Звертаюсь до відвідувачів форуму із проханням надати мені роз'яснення щодо застосування державним виконавцем п.6 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (про закінчення виконавчого провадження у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення), а саме:
Прошу відповісти на наступні запитання:
1.   Про закінчення яких строків йдеться в п.6 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» та в якому законі ці строки передбачені? В тексті ЗУ «Про виконавче провадження» (далі - закону) законодавець передбачає лише строки пред'явлення виконавчих документів до виконання (ст.. 22 закону) та строки здійснення виконавчого провадження (ст.. 30 закону). Але керуватись цими строками при закінченні виконавчого провадження неможливо, адже при порушенні строків пред'явлення виконавчих документів державний виконавець взагалі не може відкрити виконавче провадження (п.1. ч.1. ст.. 26 закону), а процедура закінчення виконавчого провадження сама по собі передбачає, що провадження було раніше відкрите. Також неможна керуватись ст.. 30 закону для розуміння п.6 ч.1 ст. 49 закону, бо положення ст.. 47-49 закону передбачають, що державний виконавець закриватиме виконавче провадження додержуючись строків які вказані в ст.. 30 закону.
2.   Яким є порядок застосування державним виконавцем п.6 ч.1 с. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»? Цікавить наступне: хто з учасників виконавчого провадження повинен ініціювати застосування строків, передбачених у п.6 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», та якщо ініціатором є стягувач та/або боржник, то чи потрібно їм надавати державному виконавцю відповідну заяву?
Наперед вдячна за відповідь.

Вверх